(093) 404-26-86

 
Russian (CIS)Ukrainian (UA)
Закон України Про страхування - 2
Головна статті
Закон України Про страхування
2
3
4
5
6
7
Всі сторінки

Підприємства, установи та організації не можуть стати
страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за
умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть
у разі виконання положень цієї статті.

Законодавством України може бути визначено уповноважених
страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі
якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання
бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету
Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення
уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з
оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів
та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В
інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків
для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Стаття 3. Страхувальники

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні
фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про
страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою,
крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані
особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з
договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого
страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб
або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових
виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо
інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів
страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати
фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть
зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для
отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до
настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором
страхування.

{ Частину п'яту статті 3 виключено на підставі Закону
N 1110-V ( 1110-16 ) від 31.05.2007 }

 

Стаття 4. Предмет договору страхування
{ Назва статті 4 в редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }

 

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси,
що не суперечать закону і пов'язані: { Абзац перший статті 4 в
редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним
забезпеченням (особисте страхування); { Абзац другий статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове
страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі
або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі
(страхування відповідальності).

Стаття 5. Форми страхування

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами
України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється
здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим
Законом.

Стаття 6. Добровільне страхування та його види

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на
основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови
і порядок здійснення добровільного страхування визначаються
правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно
відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування
визначаються при укладенні договору страхування відповідно до
законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути
обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія,
визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами)
страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та
інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9
цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників
наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного
транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту
(включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами
(іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності
позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих
гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.

Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного
страхування визначає Уповноважений орган.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який
передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно
з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а
також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття
застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування
та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором
віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати
обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного
випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби
застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку
передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати
(страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у
договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом
періоду між початком дії договору страхування та першою страховою
виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках
передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим
протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики мають право займатися тільки тими видами
добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Стаття 7. Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників
(крім тих, які працюють в установах і організаціях, що
фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування
вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових
обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які
працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного
бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів
добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної
медицини;

{ Пункт 5-1 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та
виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського
транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам,
багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та
третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників
наземних транспортних засобів; { Пункт 9 частини першої статті 7 в
редакції Закону N 1961-IV ( 1961-15 ) від 01.07.2004 }

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і
багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими
підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків
сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної
установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок
ядерного інциденту; { Пункт 12 частини першої статті 7 в редакції
Закону N 2893-III ( 2893-14 ) від 13.12.2001 }

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в
установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету
України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в
тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на
психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів
господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та
аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи
пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність
на яких може призвести до аварій екологічного та
санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому
числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про
розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл
продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про
розподіл продукції" ( 1039-14 );

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я
тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці
родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України
"Про нафту і газ" ( 2665-14 );

19) страхування медичних та інших працівників державних і
комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових
установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що
фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання
на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних
обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками
інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка
відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо
відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини,
власності та навколишньому природному середовищу під час
транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних
відходів;

{ Пункт 21 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 1971-IV ( 1971-15 ) від 01.07.2004 }

22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна
інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів
України за поданням Національного космічного агентства України;