(093) 404-26-86

 
Russian (CIS)Ukrainian (UA)
Закон України Про страхування - 6
Головна статті
Закон України Про страхування
2
3
4
5
6
7
Всі сторінки


Розділ III

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКІВ

Стаття 30. Умови забезпечення платоспроможності страховиків

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення
платоспроможності:

наявності сплаченого статутного фонду та наявності
гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат
страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика
над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який
займається видами страхування іншими, ніж страхування життя,
встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика,
який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним
обмінним курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та
резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть
створювати вільні резерви.

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка
резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика
відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо
окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть
утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які
здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди
затверджується Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних
фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів,
внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення
коштів централізованих страхових резервних фондів.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності
зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу
платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика
визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми
активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми
зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання
приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик
зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика
повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас
платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює
види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату
дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій
за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися
із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових
премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних
перестраховикам;

друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат
за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися
із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових
виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються
перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює
страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка
визначається шляхом множення загальної величини резерву
довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань
(математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових
зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку
дату окремо по кожному договору страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування
перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і
сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик
зобов'язаний укласти договір перестрахування. { Частина
чотирнадцята статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в
обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних
активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених
зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і
медичного страхування страховики формують окремі резерви за
рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування
коштів сформованих резервів по цих видах страхування.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення
фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури
гарантійного фонду.

Стаття 31. Страхові резерви

Страхові резерви утворюються страховиками з метою
забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового
відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових
резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на
кожен день. { Статтю 31 доповнено частиною згідно із Законом
N 1961-IV ( 1961-15 ) від 01.07.2004 }

Установити, що страховики, які мають право укладати договори
обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік
страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та
страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.
{ Статтю 31 доповнено частиною згідно із Законом N 1961-IV
( 1961-15 ) від 01.07.2004 }

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних
резервів, а для страхових компаній із страхування життя -
математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть
відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із
страхування життя (математичні резерви).

Формування резервів із страхування життя, медичного
страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо
від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і
вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або
страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання
інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових
резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму
ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв)
страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового
відшкодування.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких
технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

незароблених премій (резерви премій), що включають частки від
сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на
звітну дату;

збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми
та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з
яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті
страхової суми чи страхового відшкодування.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату
встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових
платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути
меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів
(страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів
страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців
(розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій,
страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду
множаться на одну четверту;

частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій,
страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду
множаться на одну другу;

частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій,
страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду
множаться на три четвертих;

одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде
складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з
початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим
органом методикою формування і ведення обліку таких технічних
резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

резерв незароблених премій;

резерв заявлених, але не виплачених збитків;

резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

резерв катастроф;

резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений
орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених
технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування
життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя
та медичного страхування страховики формують окремі резерви за
рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування
коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика
і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик
зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на
окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть
використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань,
крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами
страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси
у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин,
і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника
та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій
особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також
порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними
нормативно-правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких
резервів із страхування життя:

довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних
резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно
з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням
темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із
страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів
договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії
договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових
резервів та порядок їх розрахунків ( 671-2008-п ).

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням
безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та
мають бути представлені активами таких категорій:

грошові кошти на поточному рахунку; { Абзац другий частини
статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III
( 2921-14 ) від 10.01.2002 }

банківські вклади (депозити);

валютні вкладення згідно з валютою страхування;

нерухоме майно;

акції, облігації, іпотечні сертифікати; { Абзац шостий
частини статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003 }

цінні папери, що емітуються державою;

права вимоги до перестраховиків;

інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними
Кабінетом Міністрів України;

банківські метали;

кредити страхувальникам - фізичним особам, що уклали договори
страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту
та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути
видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності
договором страхування, та на строк, який перевищує період, що
залишився до закінчення дії договору страхування;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених
Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися
для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому
числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної
діяльності.

Кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені
кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню
за національною шкалою, визначеною законодавством України.
{ Статтю 31 доповнено частиною згідно із Законом N 3201-IV
( 3201-15 ) від 15.12.2005 }

Кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які
розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати
інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною
законодавством України. { Статтю 31 доповнено частиною згідно із
Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }

Стаття 32. Фонди страхових гарантій

З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань
страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових
гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду
здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації
суб'єктів підприємницької діяльності. Орган, що здійснює
реєстрацію Фонду, в десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє
про це Уповноважений орган.

Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні
відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення
цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і
порядок використання коштів цього Фонду встановлюються
страховиками, які беруть в ньому участь.

Кабінет Міністрів України може приймати рішення про створення
фондів страхових гарантій за напрямами страхування.

 

Стаття 33. Особливості ведення бухгалтерського обліку та
звітності страховиків

 

Страховики зобов'язані щоквартально подавати Уповноваженому
органу фінансову звітність та інші звітні дані за формою,
встановленою Уповноваженим органом, затверджені власником
(уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити
Уповноваженого органу необхідні пояснення щодо звітних даних.

Стаття 34. Публікація страховиками річних балансів

Страховики публікують свій річний баланс за формою і в
порядку, встановленими Уповноваженим органом.

Достовірність та повнота річного балансу і звітності
страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською
фірмою).

Розділ IV

 

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
В УКРАЇНІ

 

Стаття 35. Державний нагляд за страховою діяльністю

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою
дотримання вимог законодавства України про страхування,
ефективного розвитку страхових послуг, запобігання
неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів
страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України
здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

 

Стаття 36. Функції спеціального уповноваженого центрального
органу виконавчої влади у справах нагляду за
страховою діяльністю

 

Основними функціями Уповноваженого органу є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків
(перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових
брокерів;

2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової
діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій
ліцензії;

3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових
брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів
та проведення перевірки додержання ними законодавства про
посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і
достовірності їх звітності;

4) проведення перевірок щодо правильності застосування
страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками
законодавства про страхову діяльність і достовірності їх
звітності;

5) розроблення нормативних та методичних документів з питань
страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції
Уповноваженого органу;

6) узагальнення практики страхової діяльності і
посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і
подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і
вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку
діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових
актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні
та перестрахуванні;

8) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями
страховиків і страхових посередників;

9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків
відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед
страхувальниками;

10) забезпечення проведення дослідницько-методологічної
роботи з питань страхової і посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного
нагляду за страховою діяльністю;

11) встановлення правил формування, обліку і розміщення
страхових резервів та показників звітності;
{ Офіційне тлумачення положення пункту 11 частини першої статті 36
див. в Рішенні Конституційного Суду N 27-рп/2008 ( v027p710-08 )
від 03.12.2008 }

12) проведення і координація у визначеному законодавством
порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та
встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять
діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів,
конференцій з питань страхової діяльності;

13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування
і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні,
вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація
виконання міжнародних договорів України з цих питань;

14) здійснення організаційно-методичного забезпечення
проведення актуарних розрахунків.

Уповноважений орган може здійснювати інші функції, необхідні
для виконання покладених на нього завдань.

 

Стаття 37. Права спеціального уповноваженого центрального
органу виконавчої влади у справах нагляду за
страховою діяльністю

 

Уповноважений орган має право:

1) одержувати в установленому порядку від страховиків
звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове
становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від
підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і
фізичних осіб - інформацію, необхідну для виконання покладених на
нього завдань;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування
страховиками законодавства України про страхову діяльність і
достовірності їх звітності за показниками, що характеризують
виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік
призначати проведення за рахунок страховика додаткової
обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) видавати приписи страховикам про усунення виявлених
порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх
невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до
усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання
ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків
(перестраховиків);

4) проводити тематичні перевірки діяльності страховика у
випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах,
заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників
звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням
правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні
перевірки достовірності і правильності укладених договорів
страхування та перестрахування та у разі надходження інформації
від страхувальників про порушення;

5) одержувати від страхових та перестрахових брокерів
установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені
договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

6) видавати приписи страховим посередникам про усунення
виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати
рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з
державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

7) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів
інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у
тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового
випадку та заподіяну шкоду;

8) створювати комісії та робочі групи для проведення
перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;

9) здійснювати контроль за достовірністю та повнотою
інформації, що надається учасниками страхового ринку;

10) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади
інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання
покладених на нього завдань;

11) звертатися до суду з позовом про скасування державної
реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника
у випадках, передбачених законом.