(093) 404-26-86

 
Russian (CIS)Ukrainian (UA)
Закон України Про страхування - 7
Головна статті
Закон України Про страхування
2
3
4
5
6
7
Всі сторінки


Стаття 38. Ліцензування страхової діяльності

Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення
конкретних видів страхування.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не
мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на
проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку
дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу
ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний
бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова
виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен
мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер
страховика повинен мати вищу економічну освіту.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого
органу заяву, до якої додаються:

копії установчих документів та копія свідоцтва про
реєстрацію;

довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що
підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

довідка про фінансовий стан засновників страховика,
підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик
створений у формі повного чи командитного товариства або
товариства з додатковою відповідальністю;

правила (умови) страхування;

економічне обгрунтування запланованої страхової
(перестрахувальної) діяльності;

інформація про учасників страховика, голову виконавчого
органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого
органу страховика або його першого заступника про вищу економічну
або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика
про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних
сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика
про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних
днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Про внесення змін у зазначені у цій статті документи
страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган в
десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому
порядку.

 

Стаття 39. Відмова у видачі ліцензії на проведення страхової
діяльності та розгляд спорів щодо її відкликання

 

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на
здійснення страхової діяльності може бути невідповідність
документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства
України.

Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє
юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії
розглядаються у судовому порядку.

Стаття 40. Таємниця страхування

Посадові особи Уповноваженого органу у випадку розголошення в
будь-якій формі відомостей, що є таємницею страхування, несуть
відповідальність, передбачену законом.

Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану
страхувальника - клієнта страховика, яка стала відомою йому під
час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні
діяльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати
матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є таємницею страхування.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить
таємницю страхування, надається страховиком у таких випадках:

на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої
інформації;

на письмові вимоги суду або за рішенням суду;

органам прокуратури України, Служби безпеки України,
Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції
Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу
стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної
особи за конкретним договором страхування у разі порушення
кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи.

Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю
страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу,
які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний
нагляд за страховою діяльністю.

Стаття 41. Взаємовідносини страховика і держави

Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а
держава - за зобов'язаннями страховика.

Не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування,
страхування життя, майна фізичних осіб, перестрахування,
страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та
діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване
регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів
страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового
відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин
страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству
України.

Стаття 42. Гарантії прав та законних інтересів страховиків

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і
законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у
здійсненні страхової діяльності.

Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших
органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями
органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю
страховиків.

Стаття 43. Ліквідація, реорганізація та санація страховика

Уповноважений орган має право призначити проведення
примусової санації страховика у разі:

невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом
трьох місяців;

недосягнення ним визначеного законом розміру статутного
фонду;

настання інших випадків, визначених чинним законодавством
України.

Примусова санація передбачає:

проведення комплексної перевірки фінансово-господарської
діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської
перевірки;

визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди
якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове
управління страховиком;

встановлення заборони на вільне користування майном
страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу
Уповноваженого органу;

встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення
розрахунків із страхувальниками;

прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію
страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку,
передбаченому чинним законодавством України.

Реорганізація страховика за рішенням Уповноваженого органу
передбачає:

реорганізацію у страхового посередника відповідно до
нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку
передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників
страховиків;

залучення до числа учасників страховика інших страховиків
(у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх
розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати
яких уже настав.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика
прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед
страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про
виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків
(перестраховиків).

Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед
страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у
порядку, визначеному законом.

При ліквідації платоспроможного страховика вимоги
страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог
першої черги. { Статтю 43 доповнено частиною згідно із Законом
N 675-VI ( 675-17 ) від 17.12.2008 }

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності органами державної влади і органами
місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або
реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін
у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ,
виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним
законодавством України, з урахуванням особливостей по забезпеченню
правонаступництва щодо укладання договорів страхування,
встановлених Уповноваженим органом.

 

Стаття 44. Страхування іноземців, осіб без громадянства та
іноземних юридичних осіб на території України

 

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи
на території України користуються правом на страховий захист
нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Стаття 45. Розгляд спорів

Спори, пов'язані із страхуванням, вирішуються в порядку,
передбаченому чинним законодавством України.

Стаття 46. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України
застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ V

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині,
що не суперечать цьому Закону, з урахуванням абзацу шостого пункту
10 цього розділу.

3. Страховики зобов'язані сформувати свої статутні фонди
відповідно до вимог статті 30 цього Закону в такому порядку:

страховики, які займаються видами страхування іншими, ніж
страхування життя, протягом двох років з дня набрання чинності цим
Законом - 500 тис. євро, протягом трьох років з дня набрання
чинності цим Законом - 1 млн. євро;

страховики, які займаються страхуванням життя, -
750 тис. євро протягом двох років з дня набрання чинності цим
Законом та 1,5 млн. євро протягом трьох років з дня набрання
чинності цим Законом.

Вимоги цього пункту не поширюються на страховиків, які
створюватимуться після набрання чинності цим Законом. Такі
страховики зобов'язані мати сплачений статутний фонд у розмірі,
визначеному статтею 30 цього Закону.

4. Уповноваженому органу відкликати ліцензії на право
здійснення страхової діяльності і виключити з державного реєстру
страховиків (перестраховиків) тих страховиків, які не виконали
вимоги статті 30 цього Закону, з урахуванням особливостей,
передбачених пунктом 3 цього розділу.

5. Протягом першого року з дня набрання чинності цим Законом
страховики мають право визначати показники нормативного запасу
платоспроможності з урахуванням того, що сума надходжень страхових
премій зменшується на 90 відсотків страхових премій, належних
перестраховикам, а суми здійснених страхових виплат зменшуються на
90 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками.

Протягом другого року з дня набрання чинності цим Законом
страховики мають право визначати показники нормативного запасу
платоспроможності з урахуванням того, що сума надходжень страхових
премій зменшується на 75 відсотків страхових премій, належних
перестраховикам, а суми здійснених страхових виплат зменшуються на
75 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками.

Протягом третього року з дня набрання чинності цим Законом
страховики мають право визначати показники нормативного запасу
платоспроможності з урахуванням того, що сума надходжень страхових
премій зменшується на 60 відсотків страхових премій, належних
перестраховикам, а суми здійснених страхових виплат зменшуються на
60 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками.

6. Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з
початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим
органом методикою формування і ведення обліку технічних резервів
за видами страхування, іншими ніж страхування життя, відповідно до
частини дев'ятої статті 31 цього Закону починаючи з 2003 року.

7. Вимоги статті 38 цього Закону в частині наявності у голови
виконавчого органу страховика або його першого заступника вищої
економічної або юридичної освіти та стосовно наявності у головного
бухгалтера страховика вищої економічної освіти для страховиків,
які створені до набрання чинності цим Законом, починають
застосовуватися через три роки з дня набрання чинності цим
Законом.

8. Пункт 54 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (Відомості Верховної
Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р.,
N 11, ст. 45, N 16, ст. 76, N 22, ст. 105, N 49, ст.259)
виключити.

9. Абзац четвертий підпункту "а" пункту 4 статті 5 Декрету
Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93
( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 17, ст. 184)
доповнити словами "та за договорами (страховими полісами,
свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя".

10. Кабінету Міністрів України у чотиримісячний строк з дня
опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим
Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних
для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність з цим Законом.

Кабінету Міністрів України в місячний строк після прийняття
цього Закону подати до Верховної Ради України проект закону
України, яким передбачити заміну обов'язкового державного
страхування на безпосереднє здійснення потерпілим компенсаційної
виплати з Державного бюджету України головними розпорядниками
бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи
потерпілого. До прийняття такого закону стосовно цих категорій
працівників діють норми, встановлені законами України та іншими
нормативно-правовими актами, що регулюють питання державного
захисту цих категорій працівників.

11. Національному банку України в місячний строк розробити
порядок надання індивідуальних ліцензій страховикам із страхування
життя щодо інвестування сформованої у порядку, передбаченому
законодавством України, частини математичних резервів у
вільно конвертованій валюті за межі України, при цьому передбачити
можливість надання такої ліцензії на визначений строк у розмірі,
що не перевищуватиме зазначеної частини математичних резервів
страховика, з декларуванням результатів інвестиційної діяльності
щоквартально.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 7 березня 1996 року
N 85/96-ВР