Ваш випадок? Знайте – ви зіткнулися із запором.
Але, як показує досвід, більшість батьків вважають ці труднощі справою життєвою, рідко розглядаючи запор як серйозну проблему, і дуже часто намагаються вирішити її самостійно, не звертаючись до лікаря. Позитивний результат в даному випадку – велика рідкість, проблема посилюється, і на прийом до лікаря дитина потрапляє вже не просто із запором, але із супутніми захворюваннями травного тракту. Читайте також тут https://arthro.com.ua/?p=14879 про рідке сечоспускання у дітей і як це лікувати.
Вважають, що запор – це проблема дорослих і навіть людей похилого віку, але ніяк не дітей. Однак педіатри стверджують, що запори у дітей – поширені не менше, ніж у їхніх бабусь та дідусів. А за частотою народження – можуть цілком змагатися з гострими респіраторними захворюваннями і діареєю (проносом).
Запор – це показник порушень у роботі товстої кишки, який проявляється утрудненням акта дефекації (процесу спорожнення кишечника) або його відсутністю протягом певного періоду часу.
Для кожного віку є свої “тимчасові критерії” запору. Так, у новонародженого, що перебуває на природному вигодовуванні, кількість дефекацій може збігатися з кількістю годівель, тобто досягати 6 разів на добу. І якщо ви бачите, що немовля ходить у туалет 1-2 рази на добу, швидше за все, у нього запор. Для дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, до року допустимо мати випорожнення не менше 2-х разів на добу, а запором вважається повна відсутність самостійного випорожнення протягом доби.
У малюків віком до 6 місяців запор – це не тільки відсутність самостійного спорожнення кишечника протягом доби, а й поява твердого, “оформленого” калу.
У дітей дошкільного та шкільного віку запором вважають відсутність самостійного випорожнення протягом доби.
Часто зустрічається і така ситуація – у дитини відсутня дефекація 2 – 3 діб, а потім вона самостійно ходить у туалет, при цьому у нього рідкий або кашкоподібний кал, багато батьків заспокоюються, бачачи такий процес, але це все одно – запор!
Крім того, якщо дитина спорожняє кишечник сам, один або кілька разів за добу, але при цьому плаче, сильно тужиться, а кал виходить маленькими порціями, твердий, у вигляді горіхів (так званий овечі горішки) – і це теж запор .
Причини появи запору можна розділити на дві групи
Аномалія розвитку кишківника. Це рідкісна патологія, вона проявляється вже у новонароджених та потребує хірургічного лікування.
Функціональні порушення (несправності в роботі товстої кишки). Вони дуже поширені серед дітей різного віку. Причиною служать: неправильне харчування (дитина їсть мало грубої клітковини, занадто різко виявляється на штучному вигодовуванні); мале споживання рідини; напруга та дискомфорт (наприклад, через відвідування дитячого садка, школи).
Часто діти свідомо придушують позиву на дефекацію під час занять у школі – шкідливий рефлекс легко закріплюється та викликає хронічний запор. Цьому сприяють незвична для дитини навколишнє оточення: громадський туалет без окремих кабінок, з присутністю великої кількості сторонніх дітей різного віку. Особливо несприятливо це позначається на сором’язливих, сором’язливих дітей. Зверніть увагу на цей факт, постарайтеся підготувати свого малюка до такого “випробування”, або спробуйте заздалегідь привчити дитину ходити в туалет “по-великому” відразу після сну, коли він ще гарантовано знаходиться вдома.
При лікуванні запору сучасні батьки часто сподіваються, що нові препарати допоможуть їх чаду в лічені дні і ліквідують запор раз і назавжди. На жаль, сьогодні таких препаратів поки що не існує!
У переважній більшості випадків запори пов’язані з порушеннями харчування в сім’ї, і найголовніше завдання лікування – це зміна харчового раціону. У ньому має бути більше овочів, що містять грубу рослинну клітковину, що стимулює моторику кишки. Овочі і фрукти повинні становити щонайменше 50 % щоденного раціону і вживатися у вигляді (свіжому чи після термічної обробки). Дитині потрібно їсти моркву, буряк, цвітну та брюссельську капусту, гарбуз, кабачки, патисони, сливи, баштанні культури, а от огірки, помідори та яблука – вживаються за бажанням малюка, клітковини в них явно недостатньо. Важливо знизити споживання жирів (майонезу, жирної сметани, вершкового масла), тому що вони гальмують роботу кишечника.
Щодня в харчуванні повинні бути присутні каші та кисломолочні продукти (простокваша, ряжанка, кефір). Обов’язково слідкуйте за тим, щоб дитина отримувала достатню кількість рідини. А з метою “боротьби” із запором вранці давайте йому випити натще склянку води кімнатної температури (можна з медом, якщо у нього немає алергії, з розрахунку 1 чайна ложка на склянку води).
І неодмінно рухайтесь! Робіть з малюком гімнастику та масаж, займайтеся плаванням, оскільки гіподинамія – найкраща подруга запорів.
Запам’ятайте! Категорично заборонено самостійно користуватися засобами професійної медицини:
Проносними, п рокинетиками та іншими препаратами. Навіть якщо вони продаються без рецепта, ці ліки мають свої протипоказання, вони далеко не безпечні для дітей і грамотно призначити їх може тільки лікар!
Сифонними клізмами та клізмами з лікарськими речовинами. У домашніх умовах можна робити лише прості очисні клізми.